Стріляють,збивають,ще буде гриміти,
На те не зважаю,бо я сію квіти,
Чебрець,матіолу і айстри шовкові,
Я сію весну,цю весну,наче долю.
Хай все проросте і земля буде в квітах,
А після весни -знов заквітчане літо,
Природа чарівна весну зустрічає,
На обстріли й сльози вона не зважає.
Ростіть ,мої квіти,стелися барвінку,
Де квіти й краса,там живе українка.
До дому її простягнулася стежка,
На ній майорці і волошки безмежно,
А обстріли згинуть,бо й зло пропадає,
А сонце виходить й добро зустрічає.
07.03.2026 р.
