Парк осінній, тиша, туман, число
Так потрібні зброя й солодкий дим.
Впав будинок, все розгубивши скло,
Сонце світить променем лиш одним.
Темно, страшно, холодно, Рай на дні.
Бог закрив для страдників небеса,
Всі вони загинули на війні,
Гасне пекло. Гасить його роса.
Не роса, то сльози обох батьків,
Бо Земля - в утробі святе дитя.
Хто ж на тебе викликав Божий гнів?
Хто бажає повного забуття?
Парк осінній, мряка останній строк.
Сонце пише променями число.
Біль не вирок, лише складний урок,
Та й добро, для декого рівно зло.
А Земля - маленьке святе дитя
Повернулось взимку на інший бік.
Час чи Хаос, врятує її життя.
Парк зимовий. Холод. Плюс новий рік.
