І повний місяць, що назвуть кривавим,
Кривавлять скільки років й наші рани,
Коли на тронах скрізь сидять тирани,
Що у війні тільки й шукають слави.
В цім небі неспокійно - гул сирени,
Шукає смерть чиясь в ньому дорогу,
А хтось так щиро молиться до Бога,
Страшна війна - всім оголила нерви.
Десь впала зірка, мов життя згоріло,
Чи вже і там для нього місця мало,
На полі бою син гукав ще: "Мамо!"
Але душа, ввись з Ангелом летіла...
Весна змогла б полікувати рани,
І подорожники стелила їм під ноги,
Не повертаються з небесної дороги,
Ще зовсім юні, та вже сиві ветерани...
Галина Грицина.
