Тримаєш небо у долонях,
Але воно крихке, мов вірші,
Які від болю давно стогнуть,
І їм щодня лише ще гірше,
Бо вже не в змозі повернутись
У ті часи, коли все було,
Ти тільки вартовий, хто втрутивсь,
Коли із неба било струмом.
Ти тільки тут, щоб дати спокій,
Надію, віру, жагу жити.
Ти - вартовий, долаєш гори.
Ти - той, хто з неба сіє квіти.
31.01.2026 21:16
