|
Ще спав уранці мовчазний Ротило,
В гірські сніги він стежки заховав.
В смереках вітер десь дрімав стокрилий,
Лише струмок бурхливий нас стрічав.
Не дивина у квітні сніг у горах.
Та ми завзяті! Вже ж цвіте шафран!
Із Верховини, вийшовши упору,
Піднятись на вершину мали план.
Крутим підйомом, через давній вируб,
Ми йшли вперед, де сніг ще панував.
А лід під берцями, мов крихкий виріб,
Хрустів, як скло, заховане між трав.
На стовбурі, поваленій колоді,
Привал зробили, щоб забити втому...
Смак чаю (це здавалось на природі)
Солодший за напої біля дому.
Іще зусилля — постає картина:
Спокійно полонина в ковдрі спить,
Весняне сонце зігріває днину,
й шафран націлив списи у блакить.
Біля колиби ми обід зварили,
Зігрілися полтавським вишнячком...
І котики вербові, ніби крила,
Весна принесла з вірою й теплом.
Там, де Ротило доторкнувсь блакиті,
Хребет високий мріяв у снігах.
Величні піки, що вітрами вмиті,
Ловили сірі хмари в небесах…
Зліпили ми із снігу побратима —
І сніговик до гурту нам пристав.
Здивовано дивився в світ очима,
Неначе дух високих, сивих трав…
Прощай, гора Ротило! Ми — донизу!
Долати в лісі стежки, хмиз та сніг,
Ковзатися по талому «сюрпризу»,
Де рівчаків прудкий, холодний біг…
Здійснилась мрія! Посміхались гори,
І вітерець торкався ледь вершин
Везли на згадку снігові простори
Й світлини із квітучих полонин.
26.02.2026 ©Ігор Штанько
Зображення створене ШІ
ID:
1058183
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 28.02.2026 01:23:47
© дата внесення змiн: 09.03.2026 11:48:18
автор: Hmelyar
Вкажіть причину вашої скарги
|
