Я так люблю життя! І ти його теж любиш!
Прекрасні почуття - ласкаві руки й губи,
Стискають телефон, де цифри наче дати,
Той гомінкий перон, несказане б сказати.
Несказані слова, печуть до болю в грудях,
Йде кругом голова, тут всі ще вірять в чудо,
Почути б мій дзвінок і подих той, що в слові,
Зробити б лише крок і вже не йти з любові.
Та все одно мовчу, все знаю про розлуку,
Про всі гіркі слова, що роз'єднали руки,
Долі, шляхи, серця - мовчки до них благаю,
Чи стрінуться вони, ніхто про це не знає...
Галина Грицина.
