Не така, як всі
Не така
Хоч і любить солодке — гірка
Хоч і спить шість годин на добу
Вабить, манить до себе біду.
Я до неї — не бігай, стій
Подивись на зорі
Помрій
А вона, ніби дзиґа — ні
Я не можу стояти, я — рій
Із бджолиних смугастих свити́н
Із бджолиних невтомних крил
Зупинюсь... А раптом біда?
І тремтить паркінсо́нно рука...
Її тіло — суцільний нерв
Між "не хочу" і "треба" — маневр
Її очі — смарагдова тінь
Я ж вже вкотре шепо́чу — амінь...
Зупинись
Не біжи
Зачекай
Озирнись
Відчуй
І пізнай
А вона все одно летить
Не торкну́вшись крилом орбіт
А вона безупинно вперед
У сукупність планет
І комет...
