Заблукало, заблукало в осінь
Моє кохання щире неземне.
Та серденько моє ще й досі просить:
-А ти міцніше обніми мене.
Заблукала в осінь, заблукала
Моя ще нерозтрачена любов.
Але душа просила і благала:
-Зігрій, зігрій мене скоріше знов.
Закружляли, закружляли, закружляли
У листопадовому вальсі вже літа.
Та кохання ватра ще не згасла,
А ніжність, мов лілея розквіта.
Спогади частенько прилітають,
Наче птахи дужими крильми
Книги сторінки перегортають,
Що життям ще називаєм ми.
добре є! 
