Ти - та сама!.. Ти той Янгол,
Що сліди свої залишив...
Ти - та сама... Ти - коріння,
Що поволі оплело
Та вживляло в нас кохання,
Як цукровим соком вишню...
Чарувала, мов пташине
Біле, янгільське крило.
Щебетала, ніби пташка
Навесні радіє сонцю,
Замовляла, лише серце
Відкликалось в унісон.
Ніби знала, що так важко
Промінь втримати віконцем,
Ніби знала, що озветься...
Що майбутнє, ніби сон,
Заворожить, зачаклує
Наші долі зав'язавши
У міцний єдиний вузол
Із кохання та тепла.
Ніжний Янгол, ти лікуєш
Душу, навіть руку взявши.
Ти той Янгол, ти - та Муза,
Що омріяна була.