Зігрій жагу кохання зорепадом...
Щоночі до безтями б милуватись...
Щоночі хочу з розуму злітати
Під сяйвом зоресвіту весняним...
Зігрій мене, щоб Сонцем милуватись.
Щоб знову в щось повірити, радіти...
В кохання знов повірити й торкатись
До Щастя, що чатує поруч з ним...
Впади до мене Зіркою в обійми,
Та поруч за веселкою по полю
Мерщій гайнемо за лани безмежні
Край світу до великої води.
Зігрій і я зігрію тебе ніжно.
Щоб лихо оминало нашу долю,
Я нести буду дуже обережно
Тебе, щоб не торкнулася біди...
Зігрій, щоб знову ми не забарились
До перших променистих першоцвітів,
Серед пісень чарівних солов'їних,
Коли земля зароджує життя.
Щоб ми, як Сонце, вранці народились,
Щоб колосились, наче літнє жито,
Та щоб в коханні лебединім жити
Від вічності життя й до забуття...
2013 р.
