I. Рождество в Гуляйполе
Расстояние – ранение.
Вот они прибыли в Гуляйполе
из какого-то села в Карпатах за тысячу километров –
и вместо того, чтобы колядовать от хаты к хате,
чистят оружие. Первая звезда не восходит на востоке,
а вылетает из земли на юге: крикнешь той звезде: «Эгееей» –
и голос прилипает к стенкам смолистых стволов.
Турникет для обрубленных корней –
коляда, которую тренировали под обстрелами,
чтобы идти с ней от подразделения к подразделению.
«Новой радостью» прижимают сосуд к кости,
затягивают, чтобы трещало, как в крещенские морозы река
в каком-нибудь карпатском селе, где изо льда делают птиц
и разбивают о камни.
Принцип турникета прост:
чем позже его снимут,
тем меньше шанс спасти конечность,
вплоть до ампутации.
ІІ. Новый год в Бахмуте
Ёлка со стеклянными советскими игрушками.
Навстречу едут три танка. Двое детей
смотрят в небо – они ещё мертвые или уже живые?
Подвал: у меня сын и дочь. А у меня только внук.
У меня две дочери. А у меня три сына выехали. И мои
выехали. Сама не хотела – это моя земля. Оказались
в разных городах. Оранжевый платок. Красный
платок. Пышная меховая шапка. Восемьдесят семь.
Семьдесят восемь. Семьдесят два. Восемьдесят пять.
Пожарная часть: шутки ниже плинтуса –
размазывают тебя, как белку об асфальт. Эти ребята –
у них всех дома неподалеку, разбиты, а семьи вывезены.
Тебе могут не понравиться эти ребята.
У них странные взгляды на вопросы новой этики.
Но они отдадут свою жизнь за тебя, кто их осудит.
Двор: уже семь месяцев у нас нет ни тепла, ни света,
ни, хуже всего, воды. Я Тамара, механик по оборудованию
завода цветной металлургии. Кошку брошенную взяла –
не обыкновенную. У ней глазки, как у мышки – порода.
Вот скажи – кому я нужна? Вот кому? А никому.
Кроме книг, ничего не нажила. У меня их, как у Франко —
500 штук. Если бы не читала, то давно бы умерла: не сижу
в подвале, а еду на карете по Елисейским полям,
на мне шляпа… Ох ты смотри, какое у тебя
имя красивое! Ну всё, я пошла.
Тихая, тихая коляда — в горле,
как хрустальная птица.
ІІІ. Водокрещи в Криворовне
В этом году начали колядовать 25 декабря,
а заканчивают 6 января — расплес. Вчера пропустили
щедрый вечер, потому что не рассчитали. Когда же тогда Василия?
Говорят, в Красноильске Маланка таки 13-го.
На трембитах трембитают трембитары. Отец называет
колядников, которые не подбрасывают бартки, а из «Игл»
стреляют в вертолеты. На вершинах гор снежок –
как будто рассыпан пакет риса по полу. Солнце вдруг –
выжигает шестидесятилетнего колядника и исчезает, как будто
ничего не произошло. Продолжают освящать воду – Водокрещи, Йордан!
Утром приходила Маруся, одолжила чёрный платок.
Пазюня говорит, что уже вторая её одноклассница хоронит
сына. А мужчина, приславший из Закарпатья вино,
похоронил сына без рук и ног. Это же надо было бы
четыре турникета? Да фиг их наложишь, если у тебя
всего-навсего сорок секунд.
Рождество 7-го для многих последнее:
прилетят ли под крышу эти самые ледяные птицы?
Через дорогу на кладбище земля мокрая –
рыжая, как распятие. На трембитах трембитают
трембитары – слышно, что одной не хватает.
7 января 2023 г.
ЦИКЛ
І. Різдво в Гуляйполі
Відстань — поранення.
Ось вони прибули до Гуляйполя
з якогось села в Карпатах за тисячу кілометрів —
і замість колядувати від хати до хати
чистять зброю. Перша зірка не сходить на сході,
а вилітає із землі на півдні: гукнеш тій зірці: «Агооов» —
і голос прилипає до стінок смолистих стволів.
Турнікет для обрубаних коренів —
коляда, яку під обстрілами тренували,
щоб іти з нею від підрозділу до підрозділу.
«Новою радістю» притискають судину до кістки,
затягують, щоб аж тріщало, як в йорданські морози ріка
у якомусь карпатському селі, де з криги роблять пташок
і розбивають об каміння.
Принцип турнікета простий:
чим пізніше його знімуть,
тим менший шанс врятувати кінцівку,
аж до ампутації.
ІІ. Новий рік у Бахмуті
Ялинка зі скляними радянськими іграшками.
Назустріч їдуть три танки. Дві дитини
дивляться в небо — вони ще мертві чи вже живі?
Підвал: у мене син і дочка. А в мене внук лише.
У мене дві дочки. А у мене три сини виїхали. І мої
виїхали. Сама не хотіла — це моя земля. Опинилися
в різних містах. Помаранчева хустина. Червона
хустина. Пишна хутряна шапка. Вісімдесят сім.
Сімдесят вісім. Сімдесят два. Вісімдесят пʼять.
Пожежна частина: жарти нижче плінтуса —
розмазують тебе, як білочку об асфальт. Ці хлопці –
у всіх них доми неподалік, розбиті, а родини вивезені.
Тобі можуть не сподобатися ці хлопці.
У них дивні погляди на питання нової етики.
Але вони віддадуть своє життя за тебе, хто їх осудить.
Двір: уже сім місяців не маємо ні тепла, ні свєта,
ні, найгірше, води. Я Тамара, механік по обладнанню
заводу цвітної металургії. Кішку кинуту прийняла —
необикновєнну. А у неї глазки, як у мишки — баринья.
От скажи — кому я нужна? От кому? А нікому.
Крім книжок, нічого не нажила. Маю їх, як Франко —
500 штук. Якби не читала, то давно б померла: не сиджу
в підвалі, а їду на кареті по Єлисейських полях,
красива на мені шляпа… Ох ти глянь, яке в тебе
імʼя гарне! Ну все, я пішла.
Тиха, тиха коляда — в горлі,
як кришталева пташка.
ІІІ. Водохреще в Криворівні
Цьогоріч почали колядувати 25 грудня,
а закінчують 6 січня — розплєс. Учора пропустили
щедрий вечір, бо не вирахували. Коли ж тоді Василія?
Кажуть, у Красноїльську Маланка таки 13.
На трембітах трембітають трембітарі. Отець називає
колядників, які не підкидають бартки, а з “Ігол”
стріляють у вертольоти. На вершках гір сніжок —
наче розсипав пакет рису на підлозі. Сонце раптом —
випалює шістдесятилітнього колядника і зникає, ніби
ніц не сталося. Далі святять воду — Відорщі, Йордан!
Зранку приходила Маруся зичити чорну хустку.
Пазюня каже, що вже друга її однокласниця хоронить
сина. А чоловік, що прислав із Закарпаття вино,
похоронив сина без рук і ніг. Це ж би треба було
чотири турнікети? Лиш фіг їх накладеш, якщо в тебе
всього-на-всього сорок секунд.
Різдво 7-го багатьом востаннє:
чи прилетять під стріху ті самі кришталеві пташки?
Через дорогу на цвинтарі земля мокра —
руда, як розпʼяття. На трембітах трембітають
трембітарі — чюти, же одної бракне.
7 січня 2023 р.
ID:
1048239
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.09.2025 02:28:52
© дата внесення змiн: 24.09.2025 02:28:52
автор: Станислав Бельский
Вкажіть причину вашої скарги
|
