Ще літо золотаве гріє ниви,
І стиглості вінець кладе на колос.
Та плинуть вже пориви вітру й зливи,
І чути осені відлуння голос.
Ще грає літо у зелених травах,
Ще сонце сипле світанковий промінь.
Та з-за гори у шатах золотавих
Вже осінь йде — рудовосяйний гомін.
Вона сміється стиглими плодами,
Веде за обрій тишу журавлину.
А літо крила склало над лугами —
Прощальний штрих все сипле без упину.
І росами згоряють дні щасливі,
Згасає гай у пелехах туманів.
Та кроки осені, повільні й сиві,
Вже стелять листям золотим поляни.
Прощай, моє золотокосе літо,
Твоє тепло ще душу зігріває.
А осінь крок свій стелить непомітно —
І серце знову пісню заспіває.