Прощальна пісня літа

Ще  літо  золотаве  гріє  ниви,  
І  стиглості  вінець  кладе  на  колос.
Та  плинуть  вже  пориви  вітру  й  зливи,
І  чути  осені  відлуння  голос.

Ще  грає  літо  у  зелених  травах,  
Ще  сонце  сипле  світанковий  промінь.
Та  з-за  гори  у  шатах  золотавих
Вже  осінь  йде  —  рудовосяйний  гомін.

Вона  сміється  стиглими  плодами,
Веде  за  обрій  тишу  журавлину.
А  літо  крила  склало  над  лугами  —
Прощальний  штрих  все  сипле  без  упину.

І  росами  згоряють  дні  щасливі,
Згасає  гай  у  пелехах  туманів.
Та  кроки  осені,  повільні  й  сиві,
Вже  стелять  листям  золотим  поляни.

Проща‌й,  моє‌  золотоко‌се  лі‌то,
Твоє‌  тепло‌  ще  ду‌шу  зігріва‌є.
А  осі‌нь  кро‌к  свій  стелить  непомітно  —
І  се‌рце  зно‌ву  пісню  заспіває.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2025
автор: Svetoviya