|
(Де кожна сцена — як ложка з салом: жирно, гостро і незабутньо.
Документальний серіал, якого боїться навіть Netflix).
"Базарна епопея: Як баба Галя на базарі плітки продавала та про шкоду фастфуду"
(Фрагмент четвертий)
Десь в тихому, українському селі...
Це сталося тоді, коли кабачки вже лізли, як скажені, а помідори в коморі почали тихо псуватися від бабиного ігнору.
— Та скільки ж можна торгувати тим, що з землі?! — стомлено зітхала баба Галя, збираючи чергове відро перерослих огірків.
— Мене вже огірок уві сні душить! Кабачки мутантами стали! А від консервації для внуків тошнить, наче вагітну молодицю!
Але хоч би там що, а баба вперто збирала городину на продаж, бо мріяла про новенький "айфхфон". Бо старий мобільний вже ледве тягнув — інтернет тормозив, як дід Пилип після Великдня.
Базар того ранку гудів, як вулик, тільки бджоли були в хустках і з торбами, а мед замінив запах копченої ковбаси, квашеної капусти і смажених пиріжків.
Баба Галя приперлася зі своїм асортиментом: відро картоплі, два відра буряків, в’язанка цибулі і три кабачки, які росли, як на стероїдах. Але вже з порогу базару вона зрозуміла:
— Та ніхто сьогодні тих овочів не купить! Тут же новина така, шо мої кабачки на фоні бліднуть, як квашена капуста без бурака!
У баби Галі був кризовий момент: сидить на базарі, дивиться на свої кабачки й буряки, а вони дивляться на неї.
— Ну шо, овочеві діти, — зітхнула баба, — ви, може, й добрі, але "айфхфона" мені не купите.
І тут Галі сяйнула думка, як лампочка в клубі на дискотеці:
— Ага! Кабачки не принесуть грошей, а плітки — принесуть! Бо де ще люди дізнаються, чия невістка чужого порося на свято різала?
Вона прибилася до ряду між зеленню й копченостями, розклала стільчика, красиво виклала овочі, поставила табличку "Гаряча правда — 5 гривень за шматочок", і з перших же слів привернула натовп:
— О, люди, та ви чули, шо Тетяна з аптечного кіоску зробила губи, а чоловіку сказала, шо то алергія на томати?
І почалося...
Люди сходились, як мухи на варення. В баби в голові була енциклопедія "Кому що болить, в кого що росте, хто кому що сказав, з ким хто що збирав на кладовищі та хто з ким, ну того..."
— Чула, що Свєтка свою курку в "штукатурці" тримає — каже, що то маска з глини для краси. А насправді — елітного сусідського півня заманити хоче!
— А бачили, як Петро хліб купував? Ага, так от — в борг. Уже третій раз! Бо все йде на випивку.
Коли до неї підійшла жіночка з порожніми руками, баба одразу відчула:
— Стійте! Відчуваю, ви новенька. Давайте так: за 10 гривень розкажу, хто в нашому селі вже тричі таємно міняв лічильник на газ. І дам бонус — анекдот про сусідку, яка вночі їсть майонез ложкою!
Через годину навколо баби вже було кільце слухачів. Дехто навіть записував. А один дядько з вусами так реготав, що вставні щелепи випурхнули з рота, як горобці з гілки налякані котом.
Біля баби зібрались й сусідки з рядів:
— Галь, ти чула? Вітька з рибного кидався на Тамару з м’ясного!
— Та чула! — гримнула баба. — А я вам скажу, шо то не через ковбасу, а через котлети з їдальні на вокзалі! Бо я бачила, як вона йому там… ой, — Галя зробила загадково круглі очі і прикрила рота руками.
І все, понеслося. Через п’ятнадцять хвилин баба вже не картоплю зважувала, а градус інтриг піднімала. Люди йшли не за овочами, а за "свіжим та гарячим випуском новин" від Галі.
— Ой, бабо, а ви чули, шо Галина Петрівна з молочного…
— Чула! І навіть знаю, хто в тому винен! І це вам не розкажу, доки не візьмете кілограм бурачка.
Інколи баба Галя зазивала до себе покупців:
— Свіжі плітки! Вчорашні дешевше!
Народ збігся, наче на акцію в "Сільпо". Одні брали "свіжі", інші — "солоні, заквашені з минулого року". А для постійних клієнтів Галя робила "оптову знижку": дві плітки про сусідку — третя про кума в подарунок.
І тут, після чергової успішної партії словесної розсади, баба Галя вийняла зі схованки (хусточки в пазусі) акуратно складені купюри й шепнула:
— Ну що, Галинко, ти це зробила! Геть томати — ти інфлюенсерка!
І змінила табличку на "Інфлюенсер Галя. ЩО, ДЕ, КОЛИ". І слово ж вивчила таке, недарма дивиться "Тікітоки".
До обіду в баби залишилась половина овочів, але в кишені — стільки грошей, ніби вона торгувала не картоплею, а біткоїнами на криптобіржі.
— А шо я вам скажу, — міркувала вона, закриваючи прилавок, — городина — то добре. Але плітки — то золото! І без ГМО! Беріть уроки!
Але найулюбленіше місце баби — то не магазин техніки, де можна було крадькома потицяти на різні кнопочки, а "будка Арчика на базарі".
Арчик на базарі славився своїми "ходоногами" — це така булка з сосискою, майонезом, гірчицею і ще бозна-чим. Баба Галя казала:
— Там, як в ресторані! Тільки без скатертин і з мухами. Але то нічого — майонез їх вбиває. А скуштувавши хоча б раз ту смакоту, то після неї можна було або плакати, або пити таблетки від печії.
Та найбільше шоу починалося тоді, коли Галя ставала в чергу.
Щоб не так сумно було чекати, вона ставила руки в боки, і повчала:
— Люди, не жріть ту отруту! То ж майонез у ваших жилах буде плескатися замість крові або в мізках замість сірої речовини! То ж хімія, шо душу виїдає, як моя свекруха колись, царство їй небесне! — перехрестившись, продовжувала лекцію про шкідливість фастфуду.
Народ слухає, киває, а баба тим часом підсувається все ближче і ближче.
Коли Галя, насилу діждавшись своєї черги, зайшла до Арчика в "будку", то несла себе так, як шеф-кухар, що отримав зірку Мішлен:
— Арчику, мені, як завжди! Щоб сосиска визирала з обох боків, майонез — по периметру, а гірчицю — як підпис нашого голови на документі!
Арчик уже знав: якщо в баби добрий настрій — просить два хот-доги; якщо поганий — три.
Вона купила одразу два — один "на зараз", другий "на потім, як прокинуся вночі". Сіла на лавочку, надкусила, аж майонез потік по пальцях.
— Ооо, — причмокнула, — Арчику, ти мій гастрономічний герой! Таки не дарма я сьогодні базар тримала на слуху!
А потім сфоткала себе з хот-догом і підписала в Фейсбуці: "Їм, живу, слухаю плітки й сама створюю легенди. Ваша кореспондентка — баба Галя".
А потім мружачись від насолоди подумала:
—Та-а-ак, айфхфон куплю — і все! Буду в прямому ефірі не тільки на Фейсбуці, а й на Інстаграмі! Зроблю лайви прямо з базару, хай люди бачать, шо я знаю, хто з ким і через шо. А городину хай інші продають — я ж тепер новинний канал села!
Мораль:
1. Якщо баба Галя береться за плітки — жодна центральна телестанція не витримає конкуренції.
2. Гроші швидше заробляються язиком, ніж сапкою.
3. "Ходоног" — то не просто їжа, то паливо для новинних ефірів.
4. І пам’ятайте: коли в баби Галі з’явиться айфхфон — світ отримає ще одного репортера, який "завжди в темі".
Післямова від автора:
отак, дорогі мої, з маленького відерця картоплі може початися велика кар’єра сільського медіа-магната. Бо якщо хтось думає, що інформація — то телебачення, то хай знає: у нашому селі інформація — то баба Галя з лавочки. І якщо в неї буде айфхфон, то, тримайтесь, 1+1 і BBC!
Бо справжня правда народжується не в студіях, а між рядами цибулі й капусти.
Анонс наступного фрагменту:
"Баба Галя: прямий ефір і базарна демократія"
Баба Галя виходить у прямий ефір з базару та доводить, що Інстаграм — то нова зброя проти конкурентів.
Галина Петрівна з молочного намагається втекти від "базарного папараці", але айфхфон усе бачить!
Арчик із хот-догами запускає рекламну кампанію "майонезом по ліктю", а баба Галя стає її головним обличчям.
Натовп вимагає пліток, цін і навіть кабачків у кадрі — бо тепер кожен крок на базарі під прицілом лайв-трансляції.
Бо коли баба Галя бере в руки айфхфон, то навіть Netflix відпочиває.
Готуйтеся: "Галя+1, і ще півбазару" виходить у прямий ефір!
Далі буде...
19.08.2025
ID:
1046010
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Гумористичний
ВИД ТВОРУ: жарт
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.08.2025 21:08:03
© дата внесення змiн: 19.08.2025 21:28:07
автор: Svetoviya
Вкажіть причину вашої скарги
|
