Заплющу очі - бачу дитинства світ
Малює солодкий сон - сузір'я.
Білий птах несе у садочок до віт
В отчу хату - на рідне подвір'я.
Стоїть в саду хата наче сирота
Плачуть, так вікна проливним дощем.
Пишу батькам щодня у віршах листа
Сльози капають з очей, в душі щем.
Там, де моя рідна батьківська хата,
Там під вікном мальва - ружа цвіте.
В'ється стежка до порогу хрещата...
Там, де є мій рай - сонце золоте.
О рідна хато - золота колиско !
Ти є мого дитинства - рай життя.
Тобі я клонюсь наче батькам низько,-
Що зігрівала вогником тепла.
Тут моє дитинство під образами
Зростало духом до мати землі.
Ти - захищала від гріз небесами
Серце звеселяв щебет солов'їв .
У маминім віконці сходить сонце
У сад літа ведуть ясні зірки .
Солодить душу виноградні гронця,
Яблука, вишні , медові грушки .
Повернусь я у отчий дім додому,
Нап'юсь цілющої води з криниці.
На порозі сяду розвію втому...
Вклонюсь низько маминій світлиці.
Ще вчора батьки стрічали край воріт
Були відкриті двері до хати.
Соловей піснями звеселяв мій світ
Вгощала хлібом, молоком мати.
Цілую стежки, де ходили батьки
У світлиці - золоте вишиття.
Рідні стіни вертають юні роки,
Де за столом, уся моя рідня .
Нарву я під маминим вікном квіти
Понесу до могил запалю свічу.
Сяду , як птах на калинові віти
Звеселю їх, в осінь вдаль полечу.
Чудовий вірш! 
