Таке відлуння у душі,
Хвилини болю на межі
Скрізь темряву, туманний попіл.
А ти і досі чиниш опір
Тому, що долею дано.
Але ж життя - це не кіно.
Воно весь час так стрімко ллється,
І навіть коли нам здається,
Що виходу нема ніде,
Що тільки темрява іде,
Він раптом може нам з'явитись,
Хоча дорослі і не діти,
Але ж ми серцем молоді.
Ти лиш знайди ноту струни,
Яка все може розповісти:
З якого зроблені ми тіста,
На що очікувати нам.
Але ж багато я не дам
Тому, хто не цінує радість
І смак життя, і його вартість,
Готовий всіх його лишить.
Хай знає, що настане мить
Йому за це відповідати,
Бо ж вже почав збиратись натовп.
05.06.2025 02:07
