Поміж Карпатських гір, я вкотре йду
Схилились низько гілки смереки,
То не завада стежечку знайду,
До тебе любий, хоч так далеко.
Назустріч вітер, ніби чекає,
На мить притихне, повіє ніжно,
Згадати важко, душа страждає,
Тут поцілунки, обіймав міцно.
Слова відлунням – Я тебе люблю!
Зненацька чую із гірських вершин,
Яке блаженство, потайки ловлю,
Та раптом сльози, як гіркий полин.
Я відчуваю, що живий, вірю,
До серця стежку тобі збережу,
Давно війна, плекаю надію,
Кохаєш, знаю, лиш мене одну.
Веселка в травах - ранкові роси,
А ясне сонце пестить лаванди,
Колись рожеві, мені приносив,
У сподіванні, разом наза́вжди….
Щире кохання подарить крила,
Ми подолаєм відгуки війни,
Кожна хвилинка для нас щаслива,
Я потону в квітучості весни .
28.05 2025 р
ID:
1041303
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.06.2025 11:31:07
© дата внесення змiн: 09.06.2025 11:31:07
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
