"Тато плюс мама дорівнює казна - що... Мама ненавидить тата, тато ненавидить маму, а я ненавиджу всіх і себе, в тому числі. Вони розлучилися, аби мені додати болю, окрім спазмів у животі. А потім пішли поневіряння з волоцюгами в пошуках сенсу й сексу... А потім знайшлася гітара, щось клацнуло у вітряній голові. А ще - малювання... Мистецтво витягає із прірви. Якби знову ж таки не ці підступні рефлекси із середини. Кричати хочеться, коли пронизує- обпікає, ніби цвяхів наївся. Лікарі не знають причини... То стихає, то посилюється те гнітюче відчуття... Окей, є безліч методів самотужки забутися від страждань : алкоголь, обезболююче, білі порошки... Ще трішки почекати й, можливо, стану рок - кумиром... Хоча навіщо ? Не знаю. Хочу перекричати свій біль, свою депресію у суспільстві, яке побудоване, як мінімум на хитрощах. Що ж, тоді я теж буду хитрити, максимально реалізовувати свої здібності.
У школі учителі дивилися на мене ніби на космонавта. Вони не розуміли, чому постійно дивлюся у вікно... Мені у класі було геть нудно... Однокласники малювали на дошці незрозумілі цифри та химерна лінії. Я їм намалював Місяць із зірками, юрба розсміявся, оцінивши мій порив. Мені б заховатися від них усіх десь там - на тому ж таки Місяці, підморгнувши їм з темної сторони. Вигукнути нарешті :: "Люди, вам треба більше слухати одне одного, більше поважати ближнього. Не влаштовувати криваві війни. А батькам - не розлучатися, бо це ж відкрита пана для ваших чад ! Гидко бути білою людиною. Відчуваю якусь невидиму провину... Ну все, досить лірики. Хтось зайшов..."
- Курт, ти знову абстрагувався ?
- Медитація...
- Пісня буде ?
- Живіт болить, скоро народиться...
- Розумію, творчі муки...
- І фізичні також...
- Принести обезболююче ?
- Принеси...
- Ось на, має допомогти... Тобі лиш 22 роки. Організм молодий, повинен боротися з недугами. Їш частіше манну кашу, вівсянку. Обліпихова олія помічна...
- Пішов ти зі своїми кашами знаєш куди... Відчуваю себе мов старець столітній...
- Тому ти такий розумний...
- Еге, ніби все вже побачив тут
, пора б на відпочинок.
- А хто альбом буде записувати, га ?
- Майкл Джексон...
- Не смішно. Ти ж обіцяв стати рок - зіркою...
- Обіцяв і передумав.
- Зберися з думками. Ти - Курт Кобейн - майбутній ідол молоді !
- Не іронізуй.
- А де ти таку футболку модну купив з довгими рукавами ?
- В секонд - хенд.
- Ходиш й далі по тих точках ? Колись наші фізіономії носитимуть на тілі подібним чином. Як тобі такий поворот подій ?
- Оптимістично.
- Що на ній написано таке цікаве, доречі ?
- "I AM A STORM".
- Хто ? Ти - шторм ? Ха-ха ! Та тебе від легкого вітру хитає... Погано харчуєшся, ведеш не здоровий спосіб життя. Зловживаєш цигарками, спиртним...
- Кріст, не ламай мою ауру.
- Гаразд. Тоді давай зробимо репетицію. Завтра у нас концерт. Треба бути у формі.
- Так-так. Гайда творити нірвану ! Краще згоріти одразу, аніж тліти довго.
- Поїхали. Раз - два - три !..
- Хлопці, альбом ніби непоганий формується. На ньому є пристойні речі, особливо "Love Buss". Але потрібні солідні кошти для його запису у професійній студії.
- А ми хіба не солідні ? На концертах кричимо, публіка шаленіє !
- Кричіть на здоров'я, але грошей іще бракує.
- Ти хочеш нас обдурити ! Глянь : зали повні. Ми приносимо прибуток ! Де результат ? Або ти наш продюсер і шукаєш вихід з ситуації, або ми йдемо від тебе !
- Курт, спокійно, яка сума ?
- 1000 доларів...
- Ось маєте, ваші 1000 баксів !
- Звідки в тебе такий капітал ? Простий гітарист ніби...
- Ніби. Батько має комерційно вигідну справу. Ось виділив мені для розвитку кар'єри.
- Дякуємо тобі, друже. "NIRVANA" врятована !
- Мистецтво врятоване !
- Пазли складаються вдало. Якийсь стиль у вас не типовий : шум-гам і крики до істерики, розбавлені електрогітарами. Але дуже перспективний.
- Чому не типовий ? Пост-панк або "Саунд Сіетла". Місцеві банди таке рубають, аж гай гуде.
- У вас "паливо" особливе. Гріє по-справжньому".
- Хтось назвав його влучним словом "Гранж".
- Бруд ? Щось схоже...
- Тоді щасливого плавання дітям капітана Гранжа у хвилях шоу - бізу !
- Посеред акул продюсерів та студій звукозапису...
- Їм теж треба щось споживати, аби залишатися на плаву.
- Кобейн - новітній Робінзон. Йому б ящик пива раз на тиждень привозити. І жив би собі десь під пальмою екзотичного острова N.
- А Новоселіч - П'ятниця. Приносить йому гамбургери і віє віялом коло його просвітленого лиця, щоб ідеї творчі приходили краще.
- Посміялися ? А тепер приступимо до самого запису. Фанати чекають на ваші вулканічні резонанси !
"Заряджайте рушниці і збирайте друзів.
Це весело - прощатися з ілюзіями і прикидатися.
Їй занадто нудно, вона самовпевнена.
Але, ні, я знаю одне брудне слівце.
Привіт, привіт, привіт, чого кисла ?
Привіт, привіт, привіт...
З вимкненим світлом не так небезпечно.
Ось ми і тут, розважай нас.
Я відчуваю себе дурним і заразним.
Ось ми і тут, розважай нас.
Мулат...
Альбінос...
Комар...
Моє лібідо...
Гей !.."
ID:
1040686
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 28.05.2025 07:09:25
© дата внесення змiн: 28.05.2025 15:59:08
автор: Мандрівник
Вкажіть причину вашої скарги
|
