Дощ пише вірш на склі мого авто.
Якийсь нервовий пульс руки сліпої,
Чи то землі та неба дивна сповідь,
Де вітер - плач, і світ довкруж не той.
Тремтлива крапля творить монотон,
Навчаючи мене холодній мові.
Зникають в тінях проблиски любові
Між фарами й дощем, як дивний сон.
Не зупиняйсь, росино, ще пиши!
Долаючи шляхи стрімких вершин,
Змивай всі силуети і дороги.
Мені залиш слова легкі й убогі -
Міжкрапельної думки ніжний спогад,
Та от печаль мою - не воруши.
Зворушливі рядки. 
Пишіть з поезією всі негаразди легше пережити!Удачі! 
