холодне ранкове сонце
іржаві пейзажі сходу
демони, дайте ходу
в піксельній оболонці
б'ється душі болонка_
<
де вони_ посполиті
вилиті в напів форми
десь на краю платформи
плями облич розмиті
в місті чиєїсь мрії
<
тісно душі_ звіріє
сморід могильний тішить
з косами тіні - ті ще
тещі богів нордичних
із рукавів забитих_
<
скронь гупотіння бритих
тління надії - шльондри
з матриць трансляцій_ он де
рвуться за стрічку хонди
із особовим складом
<
спереду - що позаду
в небі - що й під землею
"вчора" стає трофеєм
"нині" чатує зради
"завтра" здіймає руки
<
з музи зчави розпуку
вбий цю скупу потвору
злякану, не фартову
заздру, червонооку
мляву бліду обузу
<
знову ранкове сонце
сонна причинна муза
фрейліна голопуза
падаєш на коліна
сліз її лижеш стронцій
