Кохання моє було тільки одне
Й серце без нього дрожжу іде.
Кохав я єдину людину й більше не буду,
Не хочу, не треба... я сам.
Все інше, що буде - оман, все зрада, все користь, все злість,
Все те, що колись наші предки мусили змить
Зронивши жоднлї краплі великого жалю.
Може і те, що коханням назвав,
Може воно також оман?
А може і так!
Та був він такий, ніби в пам'ять його хтось вкарбував.
Він пройшов... я жити не можу,
Не хочу, не треба... я сам.
Чого ж тоді так, коли він оман?.
Тому, звичайно, не вірю я в це.
Живу я у казці своїм тривалим болісним сном,
Живу в сподіванні, що повернеться кохання мені
Й буде життя червоним вином.
А зараз, без нього, ні чого не хочу, не треба...
Без нього живу я нібито, сам
