...і знову дощ... травневий... холодний...
І знов чужі обіймають долоні:
Сухі, черстві, хоча й травень не перший...
І знову йду... захолонув, не вмерши.
І знову дощ... і зелені тумани
У буйство трав поглинають роками.
Лише вони дивовижні, постійні...
Позаду - "тил" та збудовані стіни.
І знов вода, така лагідна, рада,
Зелений дах - щире листя лускате,
Могутній дуб... Обійму, як розраду...
Як гарно! Дощ серед буйного саду!
Травневий дощ! Завтра ще забуяє!
І квіти знову на сонці засяють!
Життя - вода... А сьогодні - ДОЩ ранній!
Омиє біль та вчорашнє, примарне.
...і знову... дощ...