Не хочу більше тебе шукати поміж облич
Не хочу знати чи виє вітер, чи є вода.
Мене в молитвах не згадуй, любий, не зви, не клич.
Моє для мене, у тебе ж завжди своя біда
Все відпустила, понесли хвилі, стрічає дно,
Пісочок, рибки, покритий мулом секрет віків,
Живий, здоровий, чи вже на небі то все одно,
У долі сотні своїх обмежень - закон буйків.
Мене ж носило поміж світами, ледь ожила.
Шукала істину у молитвах чи у віршах,
Якби ж то знали, що є у кожного свій ГУЛАГ!
Отримав кожний беззаперечний і мат, і шах.
Не хочу більше людського світу, бо є лиш Бог,
Моє смирення, надія, щастя, любов і дім,
Скінчились війни, загасло світло, хтось хакнув блог,
Засуджуй тихо, цілую ніжно, привіт усім!
ID:
1038950
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.05.2025 23:57:46
© дата внесення змiн: 02.05.2025 23:57:46
автор: Натаsha
Вкажіть причину вашої скарги
|
