Хоча зима в обіймах білих з лютим,
іскрить морозом, інеєм мережить,
радію теплим спогадам я, любий,
до серця твого лине шлях безмежний.
Крізь зимний вітер, віхоли бентежність,
крізь світу кручі, клекіт безупинний.
Хай навіть темний крук за мною стежить,
я знов спішу, й ніхто мене не спинить.
Як подих першоквіту із-під снігу,
як сонця музика, душі торкнуся.
Лютнева трісне незабаром крига,
і наближається весняна Муза.
Дзвінкоголосо розіллються співи,
дозрілі, як моя любов крізь роки.
І юний Лель заграє на сопілці...
Я поруч вже, ти чуєш мої кроки?
Ви всі заучені учителі
Мається у Вас вища освіта
А ми завжди такі для вас прості
Не вірні віршовані в нас дії.
Та я завжди рада зустрічі із Вами дорога Світланочко!
Море тобі кохання та океан щастя!
