Я вже вкотре питаю у себе,
Кожен раз думаю лиш про одне…
Може, так комусь того треба…
Може для когось це було головне…
Знову вкотре думки проминають,
А чому почалась ця дика війна?
Чому в нас, у людей не питають?
Невже нам потрібна вона?
Батька діти виглядають з вікна,
Чоловіка дружина чекає з полону.
Так багато сімей розлучила війна,
Тисячі матерів ждуть синів додому.
Хто ж зупинить цю кляту війну?
Коли ж нас перестануть вбивати?
Чи не раз в цю хвилину важку
Зустрічала загиблого мати…
Скільки болю в її глибоких очах…
Скільки надіялась, чекаючи сина…
Занадто коротким був його шлях,
Занадто швидко її син загинув.
Поруч більше не буде його,
Більше ніколи не обійме за плечі…
І лиш чорна хустина вкриває чоло…
Він назавжди Герой у матусинім серці.
01.02.2024
