ветування корою,
поперекові простріли дерев,
крило по периметру
обмежується проваллям,
холодна зброя крику
горлом стартує а не закінчує,
добрязкалась кропива
до шумовиння на хвилях звуку,
увесь м’якуш був лише
подушкою безпеки при
падінні абрикосових кісточок
(нехай їхні тіні
ростуть великими і гінкими),
розходяться вже поволі
тазові кістки простору
народжуючи рудовологе передчуття
сло́ва яке починається зі здивування,
спогади озираються на своїх власників
стенають плечима подробиць,
у сирій коробці з-під сірників
за крок від себе
ризикує відвогнути
майбутній вог...
...а десь ще трава що не знала тіла
ні живого ні мертвого ні твого
24.07.24
