І тебе, як будь-яку жінку
Також зраджують.
Чому ти народилась жінкою?
Чому ти розп’ялась зрадою?
Маючи небесні очі
Безкінечні вітрила
Чому ти родилась в просторі?
Чому ти стійка у вирі?
У вирі баталій, воєн і злоби
Ти наче Ангел і полководець
Ти наче Матір і її же дитина
Ти наче все, і всього лиш хвилина
Ти була вічна! Ти була щастям!
Тебе сотворили із ніжної ласки!
Тебе покупали у соняхах ранніх
Тебе омивали морЯми прадавніх
Ти піднімалася пухкими висотами
Контурами гір і стрімких водограїв
Ти воскресала новими крАями
Ти оживала вірними зграями
І тебе, таку священну
Таку освячену, мрійливо-буденну
Насмілились стримувати
Стримувати у відповідь
Якби ж ти народилась не жінкою
Була б не бузьком, а стріхою
Була б не душею, а втіхою
Не королівною, а тільки мрією
Тебе б так не бажали!
Та і ти б не бажала такого життя
Ти всемогуча, ти моя земля
Тому й така бажана,
Моя Україна!
