* * *
Я розрізняю смак і меду, й горобини,
і серцем чую, не кричи душею голосно.
Бо сила в слабкості прощати і любити,
й плекати не стерню, а те що зріє в колосі.
Не лишить без причини пензлика художник.
Заради успіхів твоїх згублюся тайною.
Комусь розлуку виходжу, як подорожник.
Комусь ще стану течією життєдайною…
