Вельмож усіх мастей було віками достобіса,
знекровлювали край не раз монголи й татарва.
Четвертували і на кіл саджали з криком «бійся!»
ті, хто не сіяв, лиш збирав скривавлені жнива.
Боялися! Покора рабська досі є у генах.
Від того безборонно почуваються кати.
Їх оргія розпусна, безпощадна і скажена,
а інтелект дегенератів – ниций примітив.
Вони є в нашому житті, вони осіли – всюди!
Тупі виконувачі монархічних й царських примх.
З прадавніх літ – запроданці, безбожники, іуди
з хрестом на шиї паленіють від нової гри.
І скільки б не казали їм про паростки любові,
століттями вживляли в мозок гени доброти,
хто крові скуштував хоч раз, піде на запах крові,
й не спиниться ніколи, скільки їм не заплати.
Вони спиняються, коли їх жертва в домовині,
їм до снаги знущатися над будь-котрим життям.
Через віки на запах крові йдуть кати донині,
під виглядом, як пише преса, – інопланетян.
Вони тепер не одинокі, а таємну секту
охороняє право і закон усіх столиць.
Поїдьте в гущу міст, пройдіться по проспекту,
там є доволі вбивць, а зовні – пересічних лиць.
Не каялася, не тягнула я до лоба пучку,
а все ж, невизначеність дії мозок мій свердлить.
Не відаю, хто в руку дав мені блокнот і ручку,
кому ж ночами рана кровоточить і болить?
19.11.2019
ID:
1016323
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.06.2024 23:27:58
© дата внесення змiн: 27.06.2024 23:27:58
автор: на манжетах вишиванки
Вкажіть причину вашої скарги
|
