Порив буває рано встати
І на світанку до зорі
Розкрити вікна усі навстіж,
Росу вдихнути, і в собі
Відчути те, що в грудях б'ється,
Холодний протяг по лиці —
В людському тілі дух несеться,
І меж немає цій красі.
Але одразу підкрадеться
Такий підступний терпкий страх,
Тоді пориви всі, здається,
Придавить туга на місцях.
І літ прожито зовсім мало,
Проте, коли стою в пітьмі,
Є зле чуття, що дуже скоро
Згублю свідомість в небутті.
