Є тільки я дорога і вогні
В зрештою нічого вже й не треба
Над деревом темніє шматок неба
У світлі одинокої зорі.
І де-не-де проносяться машини,
Пронизуючи ревом тишу ночі
І зрештою нічого я не хочу
Так мирно проминають хвилі ці
І шкірою пройдеться легкий трем
Закутаються люди у плащі
Подріботять по вулиці дощі
Тай зникнуть у провулках між дерев.
