- Куди дівати солярку ? Якщо залишиться, то "наверху" скажуть, що я мало сьогодні працював... - водій Михайло з харківського будівельно - ремонтного об'єднання "Зоря комунізму" почухав потилицю.
- Та зливай до канави - завтра ще дадуть та навіть більше ! - крізь рев двигуна підбадьорливо гукнув його напарник Степан, що якраз лагодив свій синій "КамАЗ" до виходу в рейс.
- Еге. Тепер я розумію цей комунізм. Екологія - ніщо, ідеологія - все...Вони навіть річки беруться в інший бік пускати. Атомні станції будують на кожному кроці. Якась божевільна пропаганда праці але як небудь, аби збутися, аби лиш плани п'ятирічки виконати. А скільки крадіїв розвелося - про це ніхто не говорить...
- Так, Михайле. Це і є комунізм 1980 року, про який розповідав колись Хрущов. Бери - скільки хочеш, аби лиш міг донести... - Степан вправно витягнув пошкоджену деталь, і почав шукати іншу. Чорні від мазуту руки мали чималу практику у подібних ситуаціях. Тому ремонт йшов досить легко.
- Підем сьогодні на дозаправку, себто на свіже пиво ?
- Аякже, тільки дороблю роботу.
І ось уже після спекотного літнього дня друзі поспішали до перевізного пункту продажу хмільного напою.
- Але ж бо черга тут яка !
- Мусимо чекати, іншої точки в цьому районі не має.
А натовп гудів, мов бджолиний вулик. Спраглі душі намагалися освіжити своє его чимось нереальним осяйним. Сонце відбивалося в склі гальби і від того відблиску ніби враз світліше робилося. За півгодини наші трудівники вже смакували свіжим хмелем, який плавно зрівноважував та згладжував усі недоліки соцреалізму.
- Ти розумієш, Михайле, моя жінка працює в кафе простою поваркою. Ми продукти взагалі не купуємо. Все приносить звідти. Іще зарплату дають за це. Хіба ж то не комунізм ???
- Хто де працює - той з того живиться. А моя - вчителює. Теж час до часу приносить подарунки від дітей. Має купу вихідних, ціле літо відпочиває плюс путівки до санаторію. Бере доплату за перевірку зошитів, позашкільні заняття, стаж і так далі. Жити можна.
- Отож. Ще б дефіцит якось ліквідувати, було би як у Бога за пазухою. Хоча тут його не визнають. Вибач, набридло в туалет ходити зі жмутом газети "Правда".
- "Брехня" - ти хотів сказати ? - вони озирнулися. Навколо - гул, ніби в аеропорту. Усі ставали пілотами мрійливих літаків, розповідаючи один одному про захмарні цілі та земні тимчасові клопоти.
- Ага...тільки тсссссссссс...- Степан шипів, неначе гальмівна система під час гальмування його робочого автомобіля.
- Цікаво, як там на Заході живуть ? Кажуть, він геть загниває.
- Ти побільше слухай тих вістей з телевізора. Там - повна ідилія й пролетаріат. А речі дефіцитні якісні звідки привозять ? Га ! Хіба не звідти ? Тут таке не зроблять. Навіть платівки закордонні продають - пів зарплати треба віддати.
- Мені якось байдуже до музики. Аби мій мотор ревів гучно. Вдома теща й діти дають "концерти". Можна собі раду дати, якщо маєш потрібних знайомих в потрібних установах, щоби меблі взяти швидше чи автівку купити, чи навіть у звичайному продуктовому магазині, чи краму з одягом...
- На те є "совєти"то. А ми тут маленькі люди. Нічого не варті без компартії... - Михайло замислено підняв палець руки догори.
- Про Афган чув ?
- А що таке ?
- Наші туди припхалися масово вбивати місцевих жителів. А говорять ніби "інтернаціональний обов'язок" виконують заради миру і стабільності у світі.
- Нам до того не має діла. Живи собі, працюй собі, бери з держави й голосуй за листками, які тобі напишуть напередодні виборів...
- Мій син вчора був у зубного лікаря. Йому зуб хотіли вирвати, але забули дати укол. Він втік звідти і казав, що ніколи не піде туди. Сам собі вирве болячку цупкою ниткою, котру перед тим треба прив'язати до дверей.
- Кмітливий !
Співробітники ще довго розмовляли про життя-буття в системі суцільних парадоксів, про московську олімпіаду, яка якраз набирала оберти.
- Спортсмени, мабуть, теж споживають...
- Спорт - могила. Сало - сила, а до нього пасує чарчина...- алкоголь поступово втручався у жваву розмову водіїв. Запах тюльки з цигарковим димом додавав пікантного забарвлення дискусії.
Після третього кухля, коли піна від пива сметаною лишалася на губах, зійшлися в одному : комунізм таки настав. Про нього не всі здогадувалися. Хоча він був дуже недосконалий, тримався на "чесному партійному слові" й ентузіазмі покірних мас, що мали свої особисті вигоди з даного суспільного ладу. Світові ціни на енергоносії дозволяли країні рАД не економити їх, але згодом обвал цінників на "чорне золото" стане одним із чинників розвалу того так званого "комуністичного раю".
ID:
1009866
ТИП: Проза СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 30.03.2024 06:03:51
© дата внесення змiн: 31.03.2024 05:41:13
автор: Мандрівник
Вкажіть причину вашої скарги
|