Дивлюсь на туманний екран
таємного дзеркала ночі.
Немов чорнокнижника гра,
рядки виринають пророчі.
З минулого плине життя,
підштовхує знов пережити,
спонукує на каяття,
і прагне гріхи відпустити.
Вже й ранок спіткнувсь об поріг
під звуки пташиних мелодій.
Минуле чаклун не зберіг,
дав шлях для нових епізодів.
