|
Край села хатина, в ній ненька й доня,
Та обходять хлопці, не красна доля,
Є в дівчИни хлопець, трішки молодший,
До вподоби він їй, каже хороший.
Та всякчас мати, свою думку має,
Як він прийде, відразу ж проводжає.
Це ж у змові, вона з дядьком Іваном,
Чи покрився, її розум туманом?
-Тож приходь сватать, донечка гарненька,
З личка гарна й тілом досить пишненька.
*
Восьме березня- йшов Іван до Галі,
Їй ніс квіти, дивний букет конвалій,
Шкода гроші, правда та що ж робити,
Якось треба, їй душу задобрити,
Щоб не бачила, що одяг не модний,
Та, як завжди, прийде, як вовк голодний,
Й до запрошення зі стола скуштує,
Що на кухні, смажать, як лис смакує.
*
Мав удачу, нині дівці всміхався,
У коханні, при тещі, він зізнався,
Тормошив на шиї синю краватку,
Часто фоткав, - Нехай буде на згадку.
Червоніла Галинка, мов троянда,
Та вона не згідна, дійству не рада,
От вчудив, старший на років п’ятнадцять,
Та чомусь зізнатись надто боявся.
*
Тут про маму думка – він їй згодиться,
Як поглянуть, ще славна молодиця,
Та й насправді, чом, не повеселиться?
Враз у мізках, ну якийсь переполох,
Напою і покладу спати обох,
Уявити страшно, що ж буде вранці,
Від тих дум, на щічках пашать рум’янці,
Але ж добре, ще каблучку не приніс,
Значить можна і поводити за ніс.
Платить теща за шампанське і пиво,
Ой добряче набрались, це й не диво,
Літрів три пива і дві шампанського,
Ледь не падав Іван, кричав , -О - го-го,
Ти погано знаєш, зятька рідного,
Хлопець жвавий, зразу фундамент вкладу,
Ти не бійся, запам’ятай, не впаду!
*
За вікном, вже давно Євген чекає,
Про Галюсин план, від звичайно знає,
Метушня, до ліжка ледь доволокли,
Зовсім п’яну маму, матюки пливли.
Хоч й закриті очі в дядька Івана,
Та із уст слова,- Лиш мною кохана,
Вже матуся й рада, тіла торкався,
Як той кліщ, Іван туливсь, присмоктався.
*
Молоді всміхались, у руках стрічка,
Та й пішли, гуляли, манила річка,
У одному ритмі б’ються сердечка,
Освітила стежку зоряна нічка.
Їх кохання чисте, свята водиця,
Як додому йшли, щасливії лиця,
Що чекає на них, не переймались,
У обіймах ніжних чуття ховали.
*
Вже погодний ранок, мати спитала,
-Де та з ким, доню всю нічку гасала?
-За столом, ви вдвох задрімали мило,
Що ж робить, пішла освіжити тіло.
-Зізнавайся, тебе хто, добре пригрів,
Чи можливо чурка образить хотів?
Той сусід, щодня позирає сюди,
Хай Господь відводить сім’ю від біди.
-Все нормально, не переймайся мамо,
Не влаштовуй, хоч сьогодні, ти драми.
*
Місяць світить у вікно, засріблився,
Западло, - каже мати, - Щоб сказився,
Що ж накоїли, тоді Іване вдвох?!
У руках, трима мисочку, ох та й ох,
-Отруїлась та біда, не знати чим?
-Мам тепер, оцей дядько матиме чин.
Галя всміхнено,- Ну хай буде і так,
-Підійшла ця роль, най вітчим все ж козак,
Ми ж матусю, як ті артисти в кіно,
Зазвичай, бо життя не гра в доміно.
*
По селу… розмови, кого ж сватав Іван?
Вдачу мав, хоч голову накрив злий дурман.
*
Не завжди бувають влучні інтрижки,
Чи хто знає, які й де ляжуть фішки.
15.01.2024р
ID:
1003394
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.01.2024 08:56:11
© дата внесення змiн: 26.05.2024 17:27:51
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
