Заземлилась точка біфуркації.
Ступор: ні вперед і ні назад.
І знеструмлені маніпуляції
канули у Лету в снігопад.
Він так випинався кучугарами,
обімлілим подихом вітрів,
що ховались між старими мурами,
наче хтось невидимий хотів
зиму бачити не білою, а сірою,
де у щастя крижаний покров
й прірва між надією і вірою,
де снує примарою любов.
Де все туманіє від нещирості,
глум надійно осідлав коня.
Кут глухий, запліснявілий сирістю,
у який попали навмання.
Та зима віщує хуртовинами,
заметіль підсипле білизни.
Тож розміряємо час хвилинами -
може, вдасться сірий світ змінить.
