Пішли дощі. Я знову тут. Прошу, не сердься.
Серед тобою звитих пут намокло серце…
Тече по венах не любов, рікою лави,
А плаче, плаче серце знов дощем кривавим.
Вже не благаю я: «Пробач, і повернися!...»
Та, як почуєш серця плач, хоч усміхнися!...
Твій теплий погляд – до основ підсушить серце,
І дасть надію на любов… Прошу, не сердься!...
01.11.2023
