|
Кан Сатеу Кіа, я тебе зустріла.
Я не знала досі може так бриніти
Голос в моїм серці, спів у моєм тілі.
Айя Оа Муа, у промінні сонця
Я дивлюсь на тебе, і дивуюсь морю,
Що створило абрис твій граційний й тонкий.
Милий, твоя шкіра шрамами укрита,
Добре ти старався, щоб підступних Кіу
Вполювать в глибинах і віддати дітям.
Мила, клюви Кіу, їх страшні присоски
Не лякали мене, а тепер, близ тебе,
Став геть не сміливий і на серці тоскно.
Кане мій прекрасний, чом же тобі сумно?
Та невже ж ти більше не кохаєш мене?
Або, може, інші душу крають думи?
Айя моя люба, як тебе зустрів я,
Десять раз між зорі піднімалась повня,
І кохання вищі кожен раз припливи.
Може я не мила твоєму народу?
Чи вагань немає у старійшин ваших,
Чи я гідна дати діток твого роду?
Кожен наш маленький буде всім за щастя.
Та боюсь я, мила, світу, де їм жити.
Де лаштують Імлу всім народам пастку.
Що ти, любий Кане! Ті вогнені Імлу -
Так вони далеко, і такі дрібненькі,
І не мають мови, і не знають співу!
Не всміхайся сумно, я верзу дурниці,
Та згадай, чи предки віддалися тузі,
Коли Імлу били гарпунами з криці?
Ти дивуєш мене, мій коханий Кане -
Думи ці тривожні виснажили тебе
Так, що ти утратив віру Океану?
Обійми скоріше, ми пірнем в глибини,
В тишу й прохолоду, до істот осяйних,
І кохатись будем із тобою, милий.
Наш народ не знає, що несуть нам хвилі,
І коли навчаться співам діти Імлу,
І коли останній Теа в морі згине.
Ми не знаєм, любий, що за виднокраєм.
Є в нас лиш ця хвиля, у якій ми разом,
У якій ми любим, у якій кохаєм.
///
Важко оцінити, наскільки слова мови китів стають зрозумілі з контексту при читанні, тож автор не полінується розмістити маленький словничок:
Теа - власне, кити;
Мау - співи, поезія і водночас мова китів;
Кіу - велетенські кальмари, що їх в давнину називали кракенами і зараз чомусь багато хто вважає вигадкою. Хоча вони досі існують. Кальмар росте, поки живе. І інколи один його панцир досягає більше десятка метрів в довжину. Для кашалота це ласий шматок, але полювання на Кіу чимось схоже на бій тореро із биком. Часто - ви його, але інколи - і він вас. Кальмар - грізний і розумний суперник. У вічній темряві глибин він раптово з'являється поруч, рухаючись із незбагненою швидкістю, миттєво зупиняється і завмирає, уважно дивлячись на вас велетенськими мертвими очима завбільшки із вашу голову кожне. Від того, яке рішення ухвалить почвара, залежить все;
Кан та Айя - персональні імена китів. Чоловіче й жіноче. Подальші складові їх імен означають щось, що характеризує особу. Як в індіанців. Що означають імена героїв оповіді авторові, нажаль, невідомо. Можна лише здогадатися, що Сатеу Кіа може означати щось на кшталт "Переможець Кракенів". А Оа Муа - Повний Місяць, що його кити вважають еталоном краси і символом кохання. Кан натякає на цей сенс у своєму співі до коханої.
Імлу (з наголосом на "і") - що ж, автор не сумнівається, що ми впізнали себе, людей. Кити ставляться до цих дивних створінь без злоби й зверхності, скоріше з терплячою добротою, як до дітей, що лише навчаються відрізняти погане від доброго, не зважаючи на всі страшні удари, що отримав народ Теа від народу Імлу.
Варто також пам'ятати, що кажучи "народи" Теа мають на увазі себе, а не нас.
Що ж до їх поклоніння Океану - хіба їх божество не переконливіше за наші? Хіба його щедрість і суворість не очевидніші? Хіба не ліпше жити всередині свого Бога, ніж розміщувати його десь на Олімпі чи небі і волати до нього, сподіваючись бути почутим?
І останнє: ми, люди, досягли свого стану за десятки тисяч років і все ще зростаємо з невідомим результатом. Кити ж співають в океанах десятки мільонів років і їм не треба нічого міняти, бо вони вже довершені.
ID:
979303
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.04.2023 18:56:05
© дата внесення змiн: 09.04.2023 14:51:19
автор: МАКСИМ САЛЬВА
Вкажіть причину вашої скарги
|
