А в очах дощове небо.
А в очах сиві тумани.
За плечами носити не треба
Ту біду, що ходила за нами.
Наче птаха серце тріпоче,
Розправляє сполохано крила
І блідими вустами шепоче,
Що лишатись на місці несила.
Ген за обрієм, за небокраєм
Розпускаються барвами квіти.
Навіть той, хто ногами ступає,
Часом може до неба злетіти.
