Не довго щастя гріло почуття.
Вже пустоти болюча прохолода
в моїй душі окопи риє,
щоби кохання в серце знову не впустити...
У розумі спливає каяття...
Та що вже зміниш. Я іду додому,
В самотню темряву. Де спогадів катма -
Лише ввімкнути світло.
Збираю речі, на душі журба.
А я не знаю, де себе подіти...
