Ось безвітряний зоряний вечір
Обійняв мене літнім теплом,
Та від суму схилилися плечі,
Зморшки тінню лягли на чоло.
За тобою сумую я, мамо,
Ти приходиш до мене у снах,
А лише запалає світанок,
Знов тебе біля мене нема.
Зорі сяють у небі вечірнім,
Мовчки дивляться із висоти,
Наче поглядом, мамо, й понині,
Хочеш небо мені прихилить.
За тобою сумую я, мамо,
А на серці провина лежить.
Віддала би тепер я чимало,
До життя щоб тебе воскресить.
24.05.2015
До сліз... 
