Осінній дощ...
ледь чутним шелестом по вже опалому листу
Іде у світ
Через поля, ліси, гаї, діброви,
Щоби донести істину просту
І запросити до приватної розмови.
Про глибину і слів, і почуттів,
І крик розпачливий останньої надії...
Та що ж сказати я оце хотів?
Не зраджуйте ніколи своїй мрії!
18.08.22
коротко і мудро! 
