142
⠀
Яким черевички ці розміром?
Двадцять два.-
Є в кожного мотлох,
розчулить що хоч кого.
У тебе була, ніби яблучко,
голова.
Той час солоденький,
веселий минув давно.
⠀
У всіх на горищах, в комірках
лежить в кутках.
І все не виходить подіти
кудись красу.
Малу я носила тебе
на своїх руках.
Катала візочок, в колиску
несла до сну.
⠀
Мигцем з повзунків до
спіднички здолала путь.
Летиш уперед, за тобою
і час летить,
Рости, маленя, і не
бійся, ми близько тут.
Біжи сміливіше -
мамуся ж тебе зхистиь.
⠀
Ти воду навчаєш,
лаштуєш коли поток,
Вогню і повітрю товчеш,
зводиш із ума.
Тебе напочатку катав
скрізь м'який візок,
А потім ти гордо
штовхаєш його сама.
⠀
Малі, двадцять два-черевички
ступають крок,
Наступний - після. Далі
дикий, невтямний грюк,
Вогонь непрозорий,
вчувається хруст кісток.
Здіймаєшся ти, тільки
час залишився тут.
⠀
Бо твій над повітрям,
паланням, водою - зліт.
І понад безмовними зойками -
й що той зойк.
Малі черевички з тобою
летять услід..
Нові - двадцять третій ніяк
не здійснять свій крок.
⠀
Над рештками возика
ба́йдуже ти летиш,
Тепер не потрібний звичайно
тобі той лом.
Усіх відтепер, як захочеш,
сама зхистиш.
Ти ж прагнеш:
До мами,
Какао.
Атракціон...
⠀
Авторка Alja Khajtlina
Переклад Yurii Shybynskyi
⠀
ОРИГІНАЛ
⠀
Alja Khajtlina
15 липня о 00:24 ·
Сто сорок первый день: 22
Какой размер ботиночек? Двадцать два.
У всех есть сентиментальное барахло.
Была у тебя, как яблочко, голова,
Смешное, сладкое время, давно прошло.
У всех лежит по кладовкам, на чердаках,
И всё не выходит ни выкинуть, ни отдать.
Носила тебя-малышечку на руках,
Катала коляску, укладывала в кровать.
Пятидесятый, потом шестьдесят восьмой,
Летишь вперёд - и время с тобой летит.
Расти, дружочек, не бойся, мы здесь с тобой,
Беги смелее, мамочка защитит.
Ты учишь воду, устраивая потоп,
Ты учишь огонь и воздух, сводя с ума,
Сначала коляска катит тебя, потом
Ты, гордо пыхтя, катаешь её сама.
Ботиночки двадцать второго ступают шаг,
Потом другой. Потом непонятный стук.
Потом непроглядное пламя и треск в ушах,
И ты летишь, а время осталось тут.
Летишь над огнём, над воздухом, над водой,
Над горьким безмолвным воплем - да что вопить.
Ботиночки двадцать второго летят с тобой,
А двадцать третий не для кого купить.
Над сломанною коляской своей летишь,
Теперь она тебе ни к чему совсем,
Теперь ты сама, если хочешь, всех защитишь.
Но ты хочешь к маме.
Какао.
На карусель.
ID:
953754
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.07.2022 14:08:45
© дата внесення змiн: 11.08.2022 15:37:52
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
