Життя у ритмі- гарнітура в вухах,
Там музика лише, нема війни.
Та певно, що немає і вини,
Перед такими ж молодими, як вони
Хто більше музику ніколи не послуха,
Для кого всі закінчились вечірки,
Побачення, цілунки , і за тим
Усе , що у життя могло прийти,
Та не прийшло. А матимеш все ти.
Постій у тиші. Може, стане гірко?
Я проти тиші, інакше все дарма. Музика рятує. А вечірки й сміх то, мабуть, вже потім, через багато-багато років... Однак, потрібно бути готовим до того, що в будь який момент тиша таки настане і було б дуже прикро не встигнути переслухати всього Шопена. Ото і все, що скажу
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за візит і відгук. Якщо подумати з цього боку, то так, Ви праві. Тиша для кожного своя наступить кожному в свій час. В той момент, як писала, було жорсткою. Зараз з Вами погоджуюсь
На жаль війна...сприйняти важко... 
