У столиці, на горіʼ,
Плаче блазень у дворі.
Плаче блазень і пердить:
Як же важко йому жить ...
Плаче хитре жиденятко
І у будні,і у святки:
“Ой, навіщо ж то я брався?
На весь світ та й обісрався...”
Нам чомусь його не жалко -
Хоч і бреше дуже палко,
Хоч на Банковій сидить -
Та не треба нас дурить!
