боятися зайвих слів
ховати нестримні танці
ти вирватись не зумів —
світ тицьне середні пальці
як ніжно було забув
дощем поливало зверху
програв. так і не здобув.
і рана уже пришерхла
запевнив що не болить
себе. але теплі руки
крізь чорні хвости століть
усі пам'ятають муки
під попелом тліє жар
твій подих чека терпляче
як прийдеш — не буде жаль
віднині хай світ поплаче
