Пташиний спів і літній довгий день,
Що пролітає так ніби хвилина,
Але у зиму крок зробила днина
Ще б встигнути наслухатись пісень.
День добровільно віддає хвилини,
Щоб добавляти ночі відчуття,
І забирає в кожної людини
З хвилиною - частиночку життя...
Ніхто не в силі вічний рух спинити
Десь поспішаєм всі на край землі,
Надихатись, наслухатись, нажитись,
Сліди добра лишити тут свої.
Ні, не сліди, а добру пам"ять людям
Бо миті ці невпинно так спішать,
До ночі рух, а що там далі буде...?
Все маєм кесарю та Богові віддать.
Галина Грицина.
гарно про невпинність часу
