Так повелось: сприймаємо людину,
Як добре щось, або суцільне зло,
Бо за єство сприймаємо провини,
А далі по накатаній пішло.
Але ж людина, вона дуже різна,
Та не цікаво нам шукати суть.
В нас є кліше, закладені з дитинства,-
Тож дивимось кого в яке впихнуть.
Наші думки – кліше, кліше ідеї,
Ганяємо порожняки слова
І про якесь майбутнє світле мрієм,
А від кліше лише кліше бува.
