Послухайте звучання слова «грація»
І вникніть у його бентежний зміст.
Я чую… ніби грає ніжний Ліст,
А бачу за тим словом… цілу Францію.
Це – мода. Це – парфуми. Це – жінки
Такі, немов троянди або лілії.
В них жодної нема прямої лінії,
А тільки хвилі – плавні і гнучкі.
І це не все. Тому що слово «грація»,
Як той живий, огранений кристал.
На ньому світла й тіней варіації.
І, мабуть, все залежить від кута.
Це під яким дивитися на грацію
Пружинних кілець ситої змії,
На завитки стрімкої течії,
На танець батога (та ще й циганського),
На витончений вітер слів чиїхсь…
Пригляньмося: буває різна грація
Й не кожна заслуговує овації.
