Давай зіграєм знову в гаряче, чи холодно
На запитання відповідь дам я
На паралелях вічності ми ходимо,
Та заворожує лиш посмішка твоя
Не треба більше, ні, не виправдовуйся!
Просто мовчи і слухай, що скажу
І ще тим часом тихо зачаровуйся,
Але не переходь мою межу
Не говори дурниць таких, я знаю все,
Як переваги, і недоліки твої,
Та вже писала: "вітер рознесе",
А решту заберуть хай солов'ї
Більш не писатиму, лише останнього листа
Саме тобі, ці сумніви відкинь
Не все ж бо можуть розказать вуста,
Мені далеко до усіх твоїх богинь
Тепер все знаєш, а мені щось байдуже,
Може, ти віршів більше не читав
Прошу лише я про одне, друже,
Щоб ти ім'я моє хоч пам'ятав
І попри все, що було, чи не було вже
Тікай, допоки справді не згорів
Все, що захочеш серце збереже,
Як світло від суворих ліхтарів...
02.05.2018р
ID:
805723
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 06.09.2018 16:25:50
© дата внесення змiн: 06.09.2018 16:25:50
автор: Кароліна Дар
Вкажіть причину вашої скарги
|
