Ноче... Ноче... Чому так нестерпно?
Відпусти, не тримай мою душу,
Не полонь розтривожене серце,
Бо ж не можу почути... Та мушу,
Як потоком, крізь зорі, несеться,
Подих щастя казкової миті,
Це кохання моє не здається
І так хочеться... Хочеться жити...
